Бігти, біжу, -жиш, гл. 1) Бѣжать. Гріх по дорозі біг та до нас плиг. Туди ж бігла да дівчинонька. Ворон коню, біжи швидче! Біг так, що сам себе не чув — изо всѣхъ силъ бѣжалъ. 2) Быстро ѣхать, плыть на суднѣ. Щось біжить з дзвоником. Човном біжить по під берегом. — верхи. Ѣхать верхомъ. — з копита, у чвал. Ѣхать, бѣжать галопомъ. — в клус. Бѣжать рысью. 3) О водѣ, жидкостяхъ и времени: течь. Біжить річка-млинівочка, камені руйнує. Молоко біжить. Борщ біжить. Час біжить. Літа мої біжать як скороходець. 4) — з блеску. Бѣжать со свѣта. Як росходилась стара моя, — батю мій, хоч з блеску біжи!
Вальний, -а, -е. 1) Хорошій, красивый. А Михасьо з Мариною там то вальна пара.
2) Сильный, обильный, во множествѣ имѣющійся. Такий вальний сніг на дорозі, що й не пройдеш.
Витолочувати, -чую, -єш, сов. в. витолочити, -чу, -чиш, гл. Вытаптывать, вытоптать. Не дали мені й зібрать того ячменю, увесь витолочили. Всю траву витолочили гуляючи.
Глушник, -ка, м. Раст. = глушиця.
Захотитыся, -хочеться, гл. безл. = захтитыся. Сыдивъ, сыдивъ, ажъ спаты зохотилося.
Княжа, -жати, с. Молодой князь; сынъ князя. То в тій галері Алкан-паша, трапезонськеє княжя. В ридвані сидів князь із княжам.
Ло́ба, -би, м. Волъ съ большимъ лбомъ и расходящимися рогами.
На́взнак нар. Навзничъ. Він так і впав навзнак.
Перебанувати, -ную, -єш, гл. Пережить, перенесть что-либо горестное. Ой я тую зиму борзо не перезимую, ой я свого миленького не перебаную.
Тростистий, -а, -е. 1) О конѣ: больной тростю.
2) О растеніи: имѣющій толстый стебель. У оцього ячменю солома не тростиста, а лопушиста.
