Весілля, -ля, с. Свадьба. Дай, Боже, знати, з ким весілля грати. Загоїться, поки весілля скоїться. відбути, відгуляти весілля. Сыграть, отпраздновать свадьбу. весіллям называются и вообще всѣ участники свадьбы: весілля йде до молодої. Ум. весіленько, весіллячко. Вінець сплете дівчинонька та на весіленько. 93. Яке ж твоє весіллячко смутне-невеселе.
Виливати, -ва́ю, -єш, сов. в. вилити, -ллю, -ллєш, гл. Выливать, вылить; изливать, излить. Дешеву юшку на двір виливають, а дорогу поїдають. За карії оченята, за чорнії брови серце рвалося, сміялось, впливало мову. Бач, на що здалися карі оченята, щоб під чужим тином сльози виливать. На Андрея виливають воском, оливом. як з воску вилив. Хорошо, аккуратно сдѣлать вещь.
Гурча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. 1) Гудѣть, журчать. Де взялися бурі й вітри, — і стучать, і гурчать. Дощ гурчить. 2) Ворковать. На церкві голуб гурче. 3) Рычать. Іди у ліс, будеш медведьом та й будем гурчати, поки світа. 4) О свиньѣ: имѣть случку.
Кордон, -ну, м. Граница, кордонъ. Від цісарського (астріяцького) кордону їдуть підзамчем.... а далі мостом. Ой звідкіль ти? — З-за кордону.
Курбельоха, -хи, ж. Мятель, вьюга.
Передаток, -тку, м. Излишекъ при отдачѣ.
Повиморожувати, -жую, -єш, гл. Выморозить (во множествѣ).
Супор, -ру, м. Сопротивленіе, вражда. В супор. Наперекоръ.
Турувати, -ру́ю, -єш, гл.
1) Соображать, думать. Турую в голові: чого то мні світ замняхкинився, та ніяк не поміркую.
2) Говорить вздоръ. Що ви туруєте? Воно й трохи купи не держиться.
Хамелити, -лю́, -лиш, гл. Жевать съ трудомъ. Як молодою бувала, по сорок вареників їдала; а тепер хамелю-хамелю, насилу п'ятдесят умелю.
