Дивува́тися, -ву́юся, -єшся, гл. Удивляться. Довго, довго дивувались на її уроду. Хто великого не бачив, той і малому дивується. Від дурня чую, то ся не дивую. Багатий дивується, як убогий годується. Дивува́тися з чо́го. Удивляться чему.
Мешка́нець, -нця, м. Житель, жилець.
Невсидючий, -а, -е. Непосѣда.
Поголоснійшати, поголоснішати, -шаю, -єш, гл. Сдѣлаться громче. Голосна пісня його через те ще поголоснійшала на широкому світі.
Попереорювати, -рюю, -єш, гл. То-же, что и переорати, но во множествѣ.
Потупати, -паю, -єш, гл. 1) Пойти, пойти стуча ногами. Потупали діти. 2) — що. Оставить слѣды на чемъ, ходя. Ступенці на пісочку знати: русалочки потупали.
Принудити, -джу́, -диш, гл. Истомить, истомить тоской. Уже мене упинила чужая дитина: і рученьки зв'язала, гулять не пустила і серденько принудила.
Римщина, -ни, ж. Раст. Aquilegia.
Святитель, -ля, м. Святитель. І святитель не поможе, як іскажуть «Святий Боже!»
Укорливий, -а, -е. Укоризненный.
