Бредня, -ні, ж. Бредни, враки, вздоръ. Усе бредня, що люде кажуть.
Гербувати, -бую, -єш, гл. = гребувати. Батенькового слова мені не гербувати.
Дуб, -ба, м. 1) Раст. дубъ, Quercus robur. Як ми з тобою спознавалися, сухі дуби розвивалися. Ой ти, дубе кучерявий, голля твоє рясне. 2) Большая лодка, выдолбленная изъ дерева. Описаніе ея: Чоловік десять їх плило по Дніпру та й пристали дубом коло Черкас. Я раз стояла на тім камені і брала воду, а гетьман їхав дубом. Ой пустились наші запорожці через море дубами. 3) Дубильное вещество, жидкость изъ тертой дубовой или вербовой коры, употребляемая для чинки кожи. Cм. дубило. Я шевчика не люблю, за шевчика не піду: шевчик шкури чиняє, а він дубом воняє. 4) Названіе одного изъ играющихъ въ игрѣ стовп. 5) зеле́ний дуб. Родъ дѣтской игры. 6) висо́кий дуб. Родъ игры въ мячъ. 7) горю́-дуб. Игра въ горѣлки. Гуляти в горю-дуба. 8) ду́ба да́ти. Умереть. дав йому́ ду́ба. Убилъ его. 9) ду́ба става́ти. а) Становиться на дыбы. Кінь дуба стає. б) — ста́ти. Остолбенѣть. Cм. дубала, дубора. 10) по сей дуб ми́ля. Дальше ни шагу, конецъ дѣлу. Ум. дубо́к, дубо́чок, ду́бонько, ду́бчик, ду́бчичок. Аби дубки, а берізки будуть (аби парубки, а дівчата будуть). Ой у лісі на дубочку зозуля кувала. Сидить голуб на дубочку, голубка на вишні. Я присалив кониченька до дубонька зеленого. Ой не видко його дому, тілько видко дубчик. І спинається він та на дубчичок і зриває з дубка м'ягке листячко. Ув. дуби́ще.
Злида́рь, -ря́, ж. Бѣднякъ. Має своє поле, худоду таку, а по людях робить поденно, мов який злидарь. Злиденні злидарі. Ум. злидарик. Ув. злидарюка.
Кулачити, -чу, -чиш, гл. Бить кулаками. Нікого перше він не бачив; а послі, як прозріє, кулачив рутулян і других врагів.
Ма́цяти, -цяю, -єш, гл. = мацати.
Назна́ти, -на́ю, -єш, гл. Узнать о существованіи въ данномъ мѣстѣ, открыть. Я назнав зайчицю з зайченятами. Десь назнала лисиця у лісі пастку.
Папера, -ри, ж. = папір.
Повідв'язувати, -зую, -єш, гл. Отвязать (во множествѣ).
Шкребло, -бла, с. Скребница.
