Вирівнювати, -нюю, -єш, сов. в. вирівняти, -няю, -єш, гл. Выравнивать, выровнять.
Відлузати, -заю, -єш, гл. Пройти, проѣхать. Одлузавши верстов з двадцяток.
Воркіт, -кота, м. Мурлыка. Ой кіт воркіт да на віконечко скік.
Завладі́ти, -ді́ю, -єш, гл. = завладати.
К пред. Къ. Съ дат. падежемъ обозначаетъ: а) указаніе мѣста или предмета, къ которому направляется дѣйствіе. Іде к лісу. Ну тебе к бісу! б) опредѣленіе времени, къ которому близится дѣйствіе. Сподівайся мене, серденятко моє, ой к перині Пречистім; як не буду я к первій Пречистій, сподівайся к Миколі. К Великодню сорочка хоч лихенька, аби біленька. Переходить въ нѣкоторыхъ случаяхъ в ґ. Если предыдущее оканчивается, а слѣдующее за к (ґ) слово начинается согласной, то слогъ принимаетъ предъ собою і: ідуть ік лісу; часто то-же бываетъ и для пополненія стиха. Вообще же к (ґ) употребляется не часто (вмѣсто него употребляется до) и преимущественно въ указанномъ опредѣленіи времени и въ бранныхъ выраженіяхъ. Іди к нечистій матері! Туди к лихій годині! и пр.
Ляка́ння, -ня, с. Пуганіе. Нічим так не допікали Якімцеві... як ляканням тією школою.
Муря́нчий, -а, -е. = мурманьчий.
Незрячий, -а, -е. Слѣпой, невидящій; невѣжественный. Знову шкуру дерете з братів незрячих, гречкосіїв.
Оправдовувати, -вую, -єш, сов. в. оправди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Оправдывать, оправдать. Себе оправдовує, що все гарно робить. Ніхто іменно не доказав на його, так і оправди́ли. Тепер аби гроші, то хоч якого душогуба оправдять. Нехай тебе й Бог так простить і батько наш, гетьман український оправдить.
Пороспочинати, -на́ю, -єш, гл. Начать (во множествѣ).
