Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

згомоніти

Згомоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Проговорить. Маруся їй осьміхнулась: «ні за віщо дякувати», згомоніла: «я правду свою тобі кажу». МВ. ІІ. 125.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 140.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗГОМОНІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗГОМОНІТИ"
Байстрючка, -ки, ж. Внѣбрачная, побочная дочь.
Італійський, -а, -е. Италіанскій. Левиц. Пов. 124.
Кигик, -ку, м. Крикъ чайки. Чайка... пронеслась з кигиком по над Дніпром. МВ. ІІ. 117.
Кінцьовий, -а, -е. = кінцевий. кінцьо́вий гребінець. Гребень изъ верхушки (конца) рога. Вас. 164.
Поборець, -рця, м. = побірець.
Припірати, -ра́ю, -єш, сов. в. приперти, -пру, -реш, гл. Упираться, упереться. (Будинок) до другого стріха в стріху припірав. ЕЗ. V. 77.
Розмуркотатися, -чу́ся, -чешся, гл. Размурлыкаться.
Сідуха, -хи, ж. Торговка, сидящая на базарѣ. Сластьони шквариливь, сідухи цокотіли. Греб. (Хата, 43). Побіг циган меж сідухи, купив собі хрону. Рудан. І. 66.
Храп 2 меж., выражающее быстрое дѣйствіе. Думала-думала, а далі храп, і написала до пан-отця. ЗОЮР. II. 28.
Цяпусю Ум. отъ ця́пку. (Cм. цяпка 4). Немножечко, капельку. Желех. Вх. Лем. 481.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗГОМОНІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.