Жалібни́к, -ка́, м. Сострадательный человѣкъ. Та бийся, коню, вибивайся, та до мого братіка-жалібника. Як нездужаєш.... тоді ніхто тебе не бачить, а як на помер душі, дак назбігаються; де тії жалібники, де тії родичі візьмуться!
Загріва́ти, -ві́ю, -єш, сов. в. загрі́ти, -рі́ю, -єш, гл. 1) Согрѣвать, согрѣть. А чортяка до парубка, давай загрівати його. Та прихили своє личко, най моє загріє. 2) Проникнуть со своимъ тепломъ. Туди (в труну) й вітер не завіє, і сонечко не загріє. Мир. 183.
Зітка́ти, -тчу, -тче́ш, гл. Соткать. Стьожки, зітканії з кришталевих ниток.
Манту́ли, -тул, ж. мн. 1) Подачки, собранныя колядниками или нищими. 2) Родъ пирога изъ кукурузной муки съ сыромъ.
Пересторога, -ги, ж. Предостереженіе. Єдного пригода — другого пересторога. Гервасій не чув сієї перестороги.
Подопроваджувати, -джую, -єш, гл. Довести (во множествѣ).
Попідпірати, -ра́ю, -єш, гл. То-же, что и підперти, но во множествѣ. Попідпірав тин кілками, щоб не впав.
Роскаюватися, -ююся, -єшся, сов. в. роскаятися, -каюся, -єшся, гл. Раскаиваться, раскаяться. Создав Бог та й роскаявся.
Шарувальниця, -ці, ж. Женщина, которая мотыжитъ.
Швандяти, -дяю, -єш, гл. = швендяти.
