Відстобурчувати, -чую, -єш, сов. в. відстобурчити, -чу, -чиш, гл. Оттопыривать, оттопырить. Голуб праве крило відстобурчить трошки.
Загні́чувати, -чую, -єш, сов. в. загніти́ти, -чу́, -тиш, гл. Зарумянить, запечь хлѣбъ (пироги и пр.) такимъ образомъ, чтобы его корка приняла обычный ей красно-коричневый цвѣтъ, — для этого къ посаженному въ печь хлѣбу подгребаютъ горящіе угли или зажигаютъ тонкія щепки или солому. До двору, дружечки, до двору! ламайте сосонку додому, да коліть її на загніт, да загнічувать коровай. — 91. Спали соломи три крутені під челюстями, щоб загнітити, як хліб гнітять.
Зближа́ти, -жа́ю, -єш, сов. в. збли́зити, -жу, -виш, гл. Приближать, приблизить.
Ночлігування, -ня, с.
1) Пребываніе на ночлегѣ. Товариш огледів у корчмі хатину про наше ночлігування.
2) Ночная пастьба скота.
Очуматися, -маюся, -єшся, гл. Прійти въ себя, очнуться. Очумався вже в хаті.
Порозраювати, -раюю, -єш, гл. То-же, что и розраяти, но многихъ.
Причинок, -нку, м. Причина. Коптський... зробивсь причинком зла.
Споружитися, -жуся, -жишся, гл. Собраться со средствами, съ силами на что, приготовиться къ чему. Я тільки споруживсь іти в волость, аж і він тут їде. Що ти бовкунцем ореш? — Та нема паноче, другого волика; оце насилу споружились на одного.
Табла, -ли, ж. = табівка.
Шкалубина, -ни, ж. Щель, разсѣлина.
