Друг, -га, мн. дру́зі, м. 1) Другъ. Без вірного друга великая туга. Годі тобі жити за тихим Дунаєм: ми на тебе, друже, давно вже чигаєм. Разом, друзі! крикнув Карпо. Не так тії сто братів, як сто друзів. Рече Христос до Івана, свого друга. 2) Мужъ (пѣсняхъ) Ой пійду я, не берегом — лугом: чи не зострінуся з несуженим другом. Слала Маруся до Юрочка: мій Юрасеньку, мій друже вірний! (Свад. пѣсня о новобрачныхъ). Ум. дружок.
Морськи́й II, -а́, -е́ Хлесткій (о вѣтвяхъ дерева). Морське дерево.
Подляк, -ка, м. Подлецъ. Він звав Воздвиженського в вічі подляком-туляком.
Полупетро, -ра, м. День 30 іюня, соборъ дванадесяти апостоловъ. Це діялось на Полупетра.
Поміть, меті, ж. Кучка сжатаго, но еще не связаннаго въ снопы хлѣба. Збіжє на пометі. Cм. помет.
Сизокрил, сизокрилий, -а, -е. Сизокрылый. Ой де взявся сизокрилий орел. Да не кидай же мене, сизокрилий орле. Ум. сизокри́ленький. Ви, голубці сизокриленькії.
Скруг, -га, м. на скрузі. На ущербѣ луны. Йому на скрузі голова болить.
Сніжечок, -чку, м. Ум. отъ сніг.
Упинчатися, -чаюся, -єшся, гл. Хлопотать, добиваться, Шкода! не впинчайся за ним. Я б і не впинчався, бувши тобою, за чорзна-чим.
Храмувати, -мую, -єш, гл. Праздновать храмовой праздникъ. Спорядилась іти храмувати до тітки в друге село.
