Задкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. 1) Идти задомъ, пятиться. Дивлюсь: задкує-задкує — та в двері. 2) Идти сзади, слѣдовать. Іде султан; за ним наші задкують небоги.
Затоми́ти, -млю́, -миш, гл. Истомить, изнурить. Учепися ти йому за серце, затоми ти його, зануди, запали ти його.
Змостити, -ся. Cм. змощувати, -ся.
Зоп'ястися, -пнуся, -нешся, гл. = зіп'ясти, -ся.
Малолі́ток, -тка, м. Малолѣтній, несовершеннолѣтній. А у вдови дочка росла і син малоліток.
Норець, -рця́, м.
1) Водолазъ. Посилав той купець норця, щоб пурнув у море та подививсь, за що він (корабель) там зачепився.
2) Родъ утки: нырокъ, Mergus albellus.
Правитися, -влюся, -вишся, гл.
1) Направляться. А куди правитесь? — До Київа. Я до того дуба правлюся, — чи не зрубати його.
2) Возиться, хлопотать. у. Чіпка вже правився коло шкоди: там тин підняв та набив, нові ворота приробив... А ми ще не лягали, все правилися.
3) Исправлять должность чью. Іва правиться за старосту.
4) Служиться (о церковномъ служеніи). Скоро служба Божа правитиметься.
5) Судиться, искать за обиду, жаловаться. Іди, прався на мене, куди знаєш.
6) Поправляться. Дают тото зілє худобі, щоб ся правила.
Узимки, -ків, м. Первые дни зимняго времени.
Фітчик, -ка, м. = фітик.
Хвиялка, -ки, ж. = хвіялка, Viola odorata. Ум. хвия́лочка, хвиявочка.