Від'Ємний, -а, -е. О зернѣ: легковѣсный и потому отлетающій при провѣиваніи вмѣстѣ съ мякиной. Од'ємна пшениця.
Вітрюга, -ги, м. Очень сильный вѣтеръ.
Кокошний, -а, -е. Кичливый, спесивый.
Круль, -ля, м. Король. (Заимствовано изъ польск. языка).
Олійниця, -ці, ж.
1) Маслобойня. Названія частей: закопанный въ землю стовп (столбъ), противъ него на извѣстномъ разстояніи большой деревянный ґвинт (бинтъ) — оба вкопаны въ землю и для большей устойчивости имѣютъ на нижнихъ конкахъ перехрестя; ґвинт и стовп поддерживаютъ горизонтально лежащее между ними тяжелое бревно — стрілу, имѣющую ближе къ бревну вертикально торчащій отъ нея внизъ товка́ч, а подъ нимъ находится ступа; движеніемъ стріли вверхъ и внизъ товкач толчетъ въ ступі положенныя туда поджаренныя сѣмена, выжимая изъ нихъ масло. Сложнѣе олійниця у гуцуловъ: въ деревянной тяжелой подставкѣ два стовпа, внизу соединены толстой доской, называемой колода, въ углубленіи которой лежитъ шерстяной кап, въ которомъ находятся сѣмена, выше, параллельно колоді — стріла съ заяцем ( = товкачем); сверху надъ всѣмъ этимъ на столбахъ перекладина — правило, съ обоихъ концевъ которой на скраклях и скракниках висятъ тарани — деревянные молотки; такъ какъ стріла концами своими движется въ столбахъ, то подбивая то съ одной стороны, то съ другой клини́, можно стрілу то опускать, то поднимать и заставлять заяць выжимать масло въ колоді, изъ углубленія которой оно сквозь отверстіе — цівку капаетъ въ подставленную внизу миску. У його в дворі — як у віночку; ув олійниці — що в иншої баби у хаті не так чисто.
2) Женщина приготовляющая или продающая растительное масло. Ум. олійничка.
Поназивати, -ва́ю, -єш, гл. Назвать (многихъ). Їдного назвав Гавриїлом, другого Михаїлом, — всіх поназивав.
Поодружувати, -жую, -єш, гл. Сочетать бракомъ, поженить (многихъ).
Спар, -ру, м.
1) = спека.
2) = садно.
Спідничина, -ни, ж. Юбченка. Спідничина не зіходить.
Терментина, -ни, ж. = терментиля.