Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

безмір

Безмір, -ру, м. = безмір'я. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 42.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЕЗМІР"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЕЗМІР"
Бурмистренко, -ка, м. Сынъ бургомистра.
Горува́то нар. Гористо. Новомоск. у.
Джерґота́ти, -ґочу́, -чеш, джерґотіти, -ґочу́, -ти́ш, гл. 1) Сильно щебетать, чирикать. Щебечуть і джерґотять пташки, та шурхають ящірки в траві. МВ. І. 156. Также о крикѣ гусей. Cм. Джеркота́ти. 2) Говорить на непонятномъ для слушателя языкѣ.
Запри́духа, -хи, ж. Очень крѣпкій табакъ.
Зборони́ти Cм. збороняти.
Ирга, -ги, ж. Раст. Cotoneaster vulgaris Linde. ЗЮЗО. І. 120.
Качалковий, -а, -е. Относящійся къ качалк'ѣ.
Матеркува́ти, -кую, -єш, гл. Бранить по матери. Вх. Лем. 434.
Подівати, -ва́ю, -єш, гл. Дѣвать (многое). Ой брат сестрицю росплітав, де ж тії упльоти подівав? Мет. 205.
Скавучати, -чу, -чи́ш, гл. Визжать (о собакѣ).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БЕЗМІР.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.