Галушечка, -ки, ж. Ум. отъ галушка.
Домири́тися, -рю́ся, -ришся, гл. Помириться.
Заме́кати, -каю, -єш, гл. Заблеять.
Заса́дець, -дця, м. = засадьок. Ум. засадчик, засадчичок. Жінка вибере із діжі тісто та маленький засадчичок посадить.
Обрікуватися, -куюся, -єшся, гл. = обрікатися. Обрікувалась почепити рушник на хрест.
Плащуватий, -а, -е. Одѣтый въ плащъ (о цыганахъ). Плащу ваті цигане.
Поезія, -зії, ж. 1) Поэзія. (Квітка) постеріг і переняв поезію щоденної сільської мови, як Шевченко поезію народньої пісні. Народня поезія. 2) Стихотвореніе. Въ этомъ значеніи имѣетъ мн. ч.: Поезиї Ю. Г. Федьковича Въ этомъ значеніи Ум. поезійка. Иногда и въ ед. ч. въ знач. стихотворенія, поэтическія произведенія. Огненная поезія Шевченка. Упала мені в руки поезія якогось пана Щоголева. Зрадів я, її прочитавши... Не багато тих пісень, да чистий же мед, а не перга словесна.
Позалуплювати, -люю, -єш, гл. Залупить (во множествѣ).
Потухати, -ха́ю, -єш, сов. в. потух(ну)ти, -хну, -неш, гл. Потухать, потухнуть.
Уздрівати, -ва́ю, -єш, сов. в. уздріти, уздрю, -риш, гл. Видѣть, увидѣть, замѣчать, замѣтить. Не видала сова сокола, як уздріла, аж умліла. Змій.... як уздрів, що їх нема, — та як сунув поверх комишу доганяти. Вздріла уранці, що тебе нема. Доброго нічого там не вздріла. Ой коби я свого любка на годинку вздріла.