Відрубувати, -бую, -єш, сов. в. відруба́ти, -ба́ю, -єш, гл. 1) Отрубывать, отрубить. Голову йому відрубав. Відрубай кінець, щоб корочча палиця була. 2) Только сов. в. = відрізати 2. А вона мені як одрубала, та ще й при дочках.
Крадюка, -ки, м. = крадій. Мир. у.
Мерщі́й нар. Скорѣй, поскорѣй. Діли мерщій! Ум. мерще́нько.
М'яси́во и мняси́во, -ва, с. Мясное; мясная пища, кушанье. Столи його погнулись від м'ясива. На обід у запорожців мало подавали м'ясива, а все тілько рибу.
Осібне нар. Особо, отдѣльно. Не осібне поклади; а те докупи.
Паства, -ви, ж. Пастьба. Волів прижене з пастви.
Підмогтися, -жуся, -жешся, гл. Поправить свои обстоятельства. Запрацюю щось, підможуся, та візьму таки Наталю.
Рибин, -на, -не. Рыбій. Збірав музики — рибини язики.
Таліянка, тальянка, -ки, ж. Итальянка.
Чорногрудка, -ки, ж. Ruticilla tithys.
