Забубо́ни, -нів, м. мн. = забобони. Не дуже люблю сільське понеділкування і всякі сільські забубони.  Бабські забубони. 
                        
                        
                                                
                          
	Миґдале́вий, -а, -е.  = мигдалевий.
                        
                        
                                                
                          
	Навкотка́ гра́ти. Игра въ дни праздника Пасхи: катаютъ яйца по желобку изъ лубка, иногда просто съ бугорка, и чье яйцо, катясь, ударится о другое, тотъ выигрываетъ. 
                        
                        
                                                
                          Пискля, -ля́ти, с.
	1) Птенецъ. Пугачеве пискля у лузі голосить. 
	2) Маленькій ребенокъ. Ото таке пискля і виносити його на двір: йому мабуть і Місяця нема підколи найшлося.  
	3) мн. Писклята. Родъ болѣзни: трещины на ногахъ.  Ум. писклятко.                        
                        
                                                
                          Позакутувати 2, -шуємо, -єте, гл. Закусить (о многихъ).                        
                        
                                                
                          Потраплятися, -ляюся, -єшся, сов. в. потравитися, -плюся, -пишся, гл. Попадать, попасть, попасться. Доставай, що в руку потрапиться.  Він у городі був да потрапився й до його.                         
                        
                                                
                          Протурбуватися, -буюся, -єшся, гл. Пробезпокоиться.                        
                        
                                                
                          
	Суперечатися, -чаюся, -єшся, гл. = суперечитися. 
                        
                        
                                                
                          Харчати, -чу, -чиш, гл. Хрипѣть, трудно дышать. Брати аж харчать — сплять.  Де упали, там заснули, сопли, харчали і хропли.                         
                        
                                                
                          Ціляти, -ляю, -єш, гл.
	1) Цѣлить. Ось нап'яв безбожний лука, стрілку накладає, праведного в саме серце з захисту ціляє.  Буду таки цілять, — чи не вцілю? Тоді руки трусились! 
	2) Улучать время. Успішайсь поперед за неї сказати: тпру! От він так і ціля: скоро зійшлись, зараз: тпру!