Запопада́ти 2, -да́ю, -єш, сов. в. запопа́сти, -паду́, -де́ш, гл. 1) Ловить, поймать, захватывать, захватить, схватить. Де ж це він коняку запопав? Хоче, бач, Марко запопасти його і дати йому доброго прочухана. Як би запопасти її так, щоб вона вже не вирвалась з його лапок. 2) Попадать, попасть. Пішли, куди хто запопав.
Здоро́вкатися, -каюся, -єшся, гл. Здороваться. Не здоровкайсь, коли ніхто тобі не кланяється.
Кав'яр, -ру, м. Икра соленая рыбья. Вина з Царіграду відер троє у барилі, кав'яру з Дону, — всього везе. (Тут були): тараня, ще по весні з Дону навезена, суха й солона, кав'яр, оселедці.
Повіс, -су, м. Отвѣсъ.
Позамочувати, -чую, -єш, гл. Замочить (во множествѣ).
Помайнувати, -ну́ю, -єш, гл. Понестись, помчаться. Мов сарна в гаю помайнують.
Рух, -ху, м. Движеніе. 96. Рух його, хода, все було поважне.
Совонька, -ки, ж. Ум. отъ сова.
Фиґель, -ґля, м.
1) Завитокъ; архитектурное, украшеніе.
2) Штука, фокусъ. Ютурна фиглі їм робила: тпаками кібця затровила і заєць вовка покусав.
Циганиха, -хи, ж. Жена цыгана. Поховав піп циганиху.
