Брукувати, -ку́ю, -єш, гл. Мостить камнемъ (улицу).
Вузенько, вузесенько, нар. Ум. отъ вузько.
Закаламу́тити Cм. закаламучувати.
Кирпа, -пи, ж. 1) Вздернутый носъ. Лічить Енея приступає, очками кирпу осідлав. кирпу гнути. Задирать носъ. А як закуштує школи, вже й одвертає пику, вже й кирпу гне. Стара не страшна, так молода кирпу гне. 2) = кирпатий. Ум. кирпонька.
Кривоніг, -но́гу, м. Родъ вышивки.
Наверле́ нар. = навверле. 1) Дивись що ти робиш: наверле становиш стовпа, — товщим краєм угору! Треба товщим у землю. 2) Харько наш потяг ярами й тинами наверле.
Покопання, -ня, с. Изрытіе.
Притихомирити, -рю, -риш, гл. Усмирить.
Розгромляти, -ля́ю, -єш, сов. в. розгроми́ти, -млю́, -миш, гл. Громить, разгромить. (Запорожці) громом розгромляли орду, татар, вражих турків. Ой як догонив (турків), та й їх розгромив.
Салмаш, -ша, м. Помощникъ овечьяго пастуха, чабана.
