Давнина́, -ни́, ж. Старина, древность. Стали теревені гнуть, давнину згадувать; потрошки-потрошки і розбили свою тугу. Да́вня давнина́. Давно прошедшее время. Давня то давнина, а наче вчора діялось. Що мені нагадала ця пісня? Яку давню давнину пригадала вона мені! І мою молодість, і мою покійницю, і мої літа давні. У причтах-приказках уста мт отверзу, про давню давнину тобі я возглаголю.
Ле́да нескл. Всякій, кто-бы ни, что-бы ни (въ презрительномъ смыслѣ). леда-хто (леда-кого́, леда-кому)... Всякій, первый попавшійся. ле́да-що (ле́да-чого́)... Всякій пустякъ, всякая бездѣлица. ле́да-як. Какъ-нибудь, лишь-бы какъ, плохо. ле́да-біда. Негодяй, плохой человѣкъ. Шкода мене молодої, шкода мого стану, та як я ся леда-біді у руки достану.
Набі́л, -лу, м. Молочные продукты.
Нализа́тися, -жу́ся, -жешся, гл. Нализаться. Чим не наїсися, тим не налижешся.
Охання, -ня, с. Оханіе. Чулися молоді жарти веселі, охання голосне між молодицями.
Побіля нар. Возлѣ, около. А народу, народу! і за домовиною і побіля домовини. Тече річка з винограду та й побіля груші.
Посполиця, -ці, ж. Сплошная недѣля.
Проклінниця, -ці, ж. Та, которая проклинаетъ.
Рідкий, -а, -е. 1) Рѣдкій, не густой. Не жаль мені, що мак рідкий.
2) Жидкій. Давайте круту варити, бо рідкої ні з чого.
3) О землѣ: рідка земля — легкая, малосвязная земля.
4) Рѣдкій, не частый. Ум. ріденький, рідесенький.
Розлупити, -ся. Cм. розлуплювати, -ся.
