Бігти, біжу, -жиш, гл. 1) Бѣжать. Гріх по дорозі біг та до нас плиг. Туди ж бігла да дівчинонька. Ворон коню, біжи швидче! Біг так, що сам себе не чув — изо всѣхъ силъ бѣжалъ. 2) Быстро ѣхать, плыть на суднѣ. Щось біжить з дзвоником. Човном біжить по під берегом. — верхи. Ѣхать верхомъ. — з копита, у чвал. Ѣхать, бѣжать галопомъ. — в клус. Бѣжать рысью. 3) О водѣ, жидкостяхъ и времени: течь. Біжить річка-млинівочка, камені руйнує. Молоко біжить. Борщ біжить. Час біжить. Літа мої біжать як скороходець. 4) — з блеску. Бѣжать со свѣта. Як росходилась стара моя, — батю мій, хоч з блеску біжи!
Виразно нар. Выразительно; ясно, внятно, отчетливо, явственно. Виразно промовила. Чути було дуже виразно, як горілка булькала.
Дє́дьо, -дя, м. Отецъ. Ум. Дєдик. Ой прийшла я до дєдика, дай но, дєдю, воли.
Заси́лити Cм. засилювати.
Збро́їця, -ці, ж. = зброя.
Невкміту нар. Не въ примѣту, не замѣтилъ. Невкміту мені — чи вони били його, чи ні: чув тілько, що кричало щось, а нічого не бачив.
Прибагати, -га́ю, -єш, сов. в. прибагти и прибагнути, -ну, -неш, гл. Имѣть, возымѣть странное желаніе.
Солопити, -плю, -пиш, гл. Выставлять, показывать, высовывать (языкъ).
Спітніти, -ні́ю, -єш, гл.
1) Вспотѣть. покрыться потомъ. Як укрився кожухом на лежанці, то так спітнів.
2) Запотѣть. Накрили борщ тарілкою, а вона й спітніла.
Шапковитий, -а, -е. Низкопоклонный. Сказано лях: такий облесливий, шапковитий.
