Відряжати, -жаю, -єш, сов. в. відрядити, -джу, -диш, гл. = виряжати, вирядити. Поставили йому хату й відрядили і нічого не дали. Вхопила Ганна свою новішу свитину, побігла до шинкарки, заставила за карбованця і одрядила жида, що привіз сина. Пошлю послів десятків з п'ять і мушу дари одрядити.
Докі́р, -ко́ру, м. Укоръ, укоризна. Докір тому, хто при лихові вдається до шинку. Докором серця не вражає. В словах її почувся докір.
До́теп, -пу, м. Остроуміе, искусство.
Кис, кис!, меж. Уськанье собакъ. Джий! кис, кис! джий! Уджга, рябко! уджга! — цькував дід.
Коре́чник, -ка, м. = коре́чний млин.
Маця́, -ці, ж. 1) = маца. 2) Недотрога, важная особа. Дивись, яка маця! Буцім і доторкнутись до неї не можна, пручається.
Пом'якшати, -шаю, -єш, гл. Смягчиться, сдѣлаться мягче. На дворі пом'якшало, а то мороз був сильний.
Соловейко, -ка, м. = соловей. Соловейко в темнім гаї сонце зострічає.
Хапкати, -каю, -єш, гл. = хапати і.
Чувати, -ва́ю, -єш, гл. Слыхать. Що у вас чувати? А ні виду не видати, а ні чутки не чувати. Де ж таки хто чував, щоб дитина так незвичайно з питимою своєю матінкою поводилась. Чи чувано: вимовити християнській душі, єдиному дитяті: як хоч, хоч і втопися!
