Держа́чка, -ки, ж. Перила.
Короста, -ти, ж. Чесотка. Короста не велика й не мала — як на дубові кора.
Ма́мчич, -ча, м. Сынъ мамки.
Окоммкнуть нар. Въ одно мгновеніе, мигомъ.
Опиряка, -ки, м. = упиряка. Дивиться він, аж там єсть опиряки і возять відьом туди, на ту гору.
Підгірок 2, -рка, м. Склонъ горы. Ой на горі, на підгірку сидів голуб з голубкою.
Помацуватися, -цуюся, -єшся, сов. в. помацатися, -цаюся, -єшся, гл. Пощупывать, пощупать себя или другъ друга. Помацується за ніздрі та поглядає на пальці, чи не йде кров з носа.
Прикопувати, -пую, -єш, сов. в. прикопа́ти, -па́ю, -єш, гл.
1) Закапывать, закопать, привалить землей. Сади картоплю, та не глибоко прикопуй. Въ значеніи: похоронить. Хвали попа, прикопавши. Моя ненько, моя матінко! на шо ти мене, нещасницю, вродила, гірку долю вділила? Чом же ти мене не прикопала, щоб я не горювала?
2) Еще вскапывать, вскопать; еще выкапывать, выкопать.
Примітка, -ки, ж. 1) = приміта. У нас примітка така: вгадуєш, як сонце заходить, — коли червоно — буде вітер. 2) у примітку бути. а) Быть замѣтнымъ. Устане ясне сонце і зайде, і знову устане, а Прісці і не в примітку. б) Быть знакомымъ. Знайома хода, одежа трохи в примітку, а парубок наче незнайомий. 3) = намітка.
Проквасити, -шу, -сиш, гл. = душу. Ѣдою, преимущественно кислою, немного оживить себя. Постой, каже, чорте, хоч я собі грушок вирву, — буде чим душу проквасить. (Вівця) почесала з шляху до зеленого моріжку вхопити свіжої травиці та хоч капельку проквасити душу од тії страшенної пилюги.
