Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

стеління

Стеління, -ня, с. 1) Стланіе. 2) Подстилка. Канев. у. (Лобод.). Вх. Лем. 470. 3) соб. Дерево для потолка. Камен. у. (Лобод.).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 202.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТЕЛІННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТЕЛІННЯ"
Багчи, бажу, -жиш, гл. = багти = багати. Желех.
Бефель, -ля, м. Приказъ. А вахмайстер попереду бефель їм видає. Гол. I. 145.
Ґандж, -джі, ж. = Ґанджа. Черк. у.
Замо́жніти, -нію, -єш, гл. Разживаться, богатѣть.
Кметливий, -а, -е. Понятливый.
Невинуватий, -а, -е. 1) Невиноватый, невиновный. 2) Не долженъ.
Ненаїсть, -ти, ж. Ненасытность. Камен. у.
Подонизувати, -зую, -єш, гл. Донизать (во множествѣ).
Розцвіркатися, -каюся, -єшся, гл. О воробьѣ: раскричаться. Як пішов горобчик танцювати, — роспурхався, розцвіркався. Грин. III. 663.
Толуб, -ба, м. = тулуб. Ум. толубець. Грин. III. 93.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СТЕЛІННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.