Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

стать

Стать, -ти, ж. 1) Состояніе, положеніе. Безталанна сирота терпіла горе та терпіла, не раз уже втікать хотіла, но і здоровє, і літа, страх, сором і дівоча стать її к двору мов прикували. Мкр. Г. 18. Він козак, його така стать (щоб воювати). О. 1861. XI. Кух. 9. жіно́ча ста́ть. Женщины. В останні времена жіноча стать убіратиметься аки біси. Св. Л. 76. дівоча стать, чоловіча стать. Дѣвушки, мужья. 2) Сословіе, званіе. Цих часів з жадної статі у москалі беруть: із міщанської статі, з мужичої, з панської, з купецької і з духовної статі. Васильк. у. 3) Манеръ. Се все на одну стать. Кост. (О. 1862. VI. 45). Настусине й Марусине серце дуже зворушилося від сієї поголоски, да не на одну стать. Г. Барв. 454.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 200.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТАТЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТАТЬ"
Доморо́слий, -а, -е. Доморощенный, дома выросшій. Н. Вол. у. Простий собі був (півень), доморослий. Сим. 211. Та се моя кобила, навіть усі скажуть, шо вона доморосла, а не купована. Кіевск. у.
Заяри́нитися, -нюся, -нишся, гл. Въ загадкѣ: Звечора заяринилось, а к світові засандричилось. (Діжа з кістом). Мнж. 174.
Капарка, -ки, ж. Обѣднѣвшая, обнищавшая.
Кинджал, -лу, м. Кинжалъ. А є у нас, коли хочеш, турецькі запоясники, кинджали, однакі завдовжки і одного майстера. К. ЧР. 168.
Ле́гче, легше и ле́гчий, ле́гший, -а, -е. Сравн. ст. отъ легко, легкий. Нехай тебе Бог прощає та добрії люде; молись Богу та йди собі, — мені легше буде. Шевч. 73., Ум. ле́гш(ч)енько, ле́гш(ч)енький. Буду я для неї наймичку держати, щоб вона в мене легченько робила, щоб вона в мене хороше ходила. Чуб. V. 624.
Паровиця, -ці, ж. 1) Пара воловъ съ упряжью и возомъ, преимущественно чумацкихъ. Рудч. Чя. 252. Що я приїду пишно та красно, а ти ще краще — сивою паровицею. МВ. Паровиця таких гарних волів. Г. Барв. 380. Паровиць зо три у його волів. Черк. у. 2) Тулупъ и свита, надѣтые вмѣстѣ. А як почались холоди та сльота, шо тут робити? В свиті холодно, кожуха шкода, — так тоді паровицю натягнув: кожух гріє, а свита зверху, то хоч і мочить та до кожуха не пристає. Брацл. у.
Перелюб, -бу, м. Прелюбодѣяніе, блудъ. Хто розведеться з жінкою своєю, хиба за перелюб, та ожениться з иншою, робить перелюб. Єв. Мт. XIX. 9.
Пола́, -ли, ж. 1) Пола. Від напасти і полу вріж, а втікай. Ном. Під полою, під правою чужу милу держить. Чуб. V. 387. Ой вдарила мати об поли руками: діти ж мої, квіти мої, пропала ж я з вами. Н. п. Взяв за себе панну в самого короля з під поли. К. ЦН. 221. 2) Полотнище. Спідниця в сім піл. 3) У кожевниковъ: каждая изъ двухъ боковыхъ частей выдѣланной кожи: средняя часть, самая толстая, назыв. слуп, слупе́ць, а боковыя поли. Волч. у. 4) мн. поли. У обжигателей углей: въ кучѣ дровъ, приготовленной для обжиганія, — нижняя часть, состоящая изъ болѣе длинныхъ и тонкихъ дровъ. Вас. 146. 5) Каменная плита. Вх. Зн. 51. 6) Менструація. Вх. Зн. 51.
Хвилівник, -ка, м. Раст. Змѣевикъ, Aristolochia Clematitis L. Третя лихо зве уразом і провадить зілля: росторопшу то хвилівник, то друге безділля. Мкр. Н. 4.
Чиря, -ряти, с. Чиренокъ, птенецъ чирка. Вилітали пташата-чирята. Чуб. III. 110. І тілько край ставка оставсь табун утят. Чи крижні то були, чи то були чирята, — про те нам байдуже. Греб. 387.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СТАТЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.