Виняток, -тку, м. Исключеніе.
Глушка, -ки, ж.
1) Глухая женщина. Чи ти, кумо, глушка? — Та були ушка, та різник одрізав.
2) = глуханя. То же: глушка вітрова.
Князь, -зя, м.
1) Князь (государь или особа княжескаго титула). Тогді то у городі Лебедині царі і князі великим всі дивом дивували. Стереглись вони, проходячи побіля замку князя Вишневецького.
2) Новобрачный, женихъ. Слухайте, бояре, що князь бреше. Молодії князя зараз будуть ( = молодий з молодою). Ум. кня́зин, князьок. Мій орлику, мій князику! На білому острові живе собі... якийсь князьок. Ув. князюка.
Кобза, -зи, ж.
1) Струнный музыкальный инструментъ. Сидить на могилі козак старесенький, у кобзу грає-виграває, голосно співає. Він усюди вештається та на кобзі грає. На речах — як на кобзі.
2) Рыболовный снарядъ изъ тонкихъ прутьевъ. Ум. кобзонька, кобзочка. В кобзоньку грає, гарно співає.
Люзо́ванець, -нця, м. У гребенщиковъ: названіе верхушки рога.
Оледиця, -ці, ж. = ожеледь.
Пес, -пса, м. Песъ, собака. Добрий пес луччий, як злий чоловік. Бреше мов пес. вибрав му пса. Выругалъ, выбранилъ. Ум. песик, пе́сичок.
Пивонія, -нії, ж. Раст.: піонъ, а) Раеоnia officinalis. б) Paeonia corallina. Як пивонія почервоніла.
Половити, -влю, -виш, гл. Сметывать, сшивать на живую нитку.
Цить, цитьте, меж. Цыцъ! молчать, молчите! Цить, не плач, дасть мати калач. Цитьте, жиди, нехай рабин бреше. «Та цитьте, чортові сороки!» — Юпітер грізно закричав.
