Безувірський, -а, -е. = безувірний. Я дав їм займища на землях безувірських.
Вереди, -дів, мн. Капризы, прихоти.
Дзбан, -ну, м. = Джбан. У мене грошів дзбан.
Зава́га, -ги, ж. Отягощеніе; помѣха. Ось підписуйте лишенії! — каже писарь старшині. — Зібралось ціх бамаг скільки! Хоч би швидче здихаться ції заваги, — їх стільки не бувало.
Зале́сливий, -а, -е. Льстивый.
Начерк, -ку, м. Набросокъ. Тут уже критика вбачав начерк літератури поважнійшої.
Обітяти, -тну, -неш, гл. = обтяти. Вона мені молодому кучерики обітяла.
Туга 1, -ги, ж. Горесть, печаль. Волить моя голівонька, ще й серденько в тузі. Він їм тугу розганяє, хоч сам світом нудить. Стала к їх серцям велика туга налягати. Ум. туженька, тугонька. Серцю туженьки завдав.
Чирвовий, -а, -е. Червонный (о масти въ картахъ).
Шугнути, -гну́, -не́ш, гл. 1) Полетѣть съ шумомъ; переносно: быстро двинуться, броситься. Вони, мов те вороння, так і шугнули на ростіч. Устала з труни та як шугне по церкві. Люде так і шугнули од тих дверей. 2) Упасть въ яму. Шугнув у провалля, аж зашуміло. 3) Вспугнуть, согнать (птицъ). Шугнув горобців.
