Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

руйновище

Руйновище, -ща, с. Развалины, мѣсто покрытое развалинами. Бо пустками вони (до́бра), руйновищем стояли. К. Дз. 99. Оттим же то живе він у руїнах, в руйновищі, що люде подбігали. К. Іов. 34.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 85.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РУЙНОВИЩЕ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РУЙНОВИЩЕ"
Анци́бол, -ла, м. Болотный чортъ. Употребляется какъ бранное слово. О. 1862. V. 80.
Жовтожа́р, -ру, м. Оранжевый цвѣтъ.
Настиритися Cм. настирюватися.
Пластовень, -вня́, м. Хлопья снѣгу. Сніг іде пластівнями.
Повигодовувати, -вую, -єш, гл. Вскормить, выкормить (многихъ).
Струпко нар. = їхати. Ѣхать по замерзшей грязи. Волч. у.
Субота, -ти, ж. Суббота. Субота не робота: помий та помаж та і спати ляж. посл. ум. субі́тка, субі́точка, суботонька.
Чуть нар. Чуть, едва. Іде, чуть не плаче. Шевч. 165. Чуть живу пустив. Рудч. Ск. І. 178.
Шевеліти, (-лю, -лиш?), гл. = шелестіти. Вх. Лем. 484.
Штовх! меж. Толкъ! Та зараз дядька штовх тихенько. Гліб.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РУЙНОВИЩЕ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.