Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

рудяк

Рудяк, -ка, м. 1) Что-либо порыжѣвшее. Тютюн-рудяк. Лохв. у. 2) Гречиха съ плохо налившимся щуплымъ зерномъ. Сторона рудяку, сторона і гречці. Ном. № 1004.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 85.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РУДЯК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РУДЯК"
Болотище, -ща, с. Мѣсто, гдѣ было болото. Черк. у.
Вільха, -хи, ж. Ольха. Betula almus. Сіла, пала галка на зеленій вільсі: не хилися, вільхо, бо й так мені гірко. Мет. 251. Ум. вільшка. Волч. у.
Козакуватий, -а, -е. Имѣющій козацкій нравъ. Желех. Козакувата руська шляхта. К. Кр. 14.
На-ро́здріб, нар. Въ розницу, по мелочамъ. Четвертей сто вапни продав я в-гурт, а останню, четвертей тридцяти, на-роздріб. Екатер. у.
Очеретяник, -ка́, м. Чертъ, живущій въ тростникѣ.
Плюндрування, -ня, с. = пліндрування. К. ПС. 14.
Положкиня, -ні, ж. = поліжниця. Желех.
Попромітати, -та́ю, -єш, гл. Промести (во множествѣ). Всі стежки попромітали.
Потаїти, -таю́, -їш, гл. Скрыть, удержать въ тайнѣ. Сором сказати, а гріх потаїти. Ном. № 3175.
Тельбухатий, -а, -е. Имѣющій большой желудокъ и кишки.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РУДЯК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.