Батівня, -ні, ж. = батова 1. (Хан) з батівнею втіка проклятий.
Бурлачка, -ки, ж. Бездомная женщина, батрачка.
Виразність, -ности, ж. Выразительность, ясность, внятность.
Відбубоніти, -ню́, -ни́ш, гл. Проговорить скороговоркой, отбарабанить. Такеньки усе чисто одбубонів і дожидає, що папі йому скаже.
Жа́лувати, -лую, -єш, гл. 1) Жалѣть, сожалѣть о комъ, чемъ. А мати і спиняє, й жалує спиняти сина. Ой поїхав мій миленький за буковиною, — ой чую ж я через люде — жалує за мною. 2) Жалѣть кого, состраданіе къ кому чувствовать. Шрам Паволоцький, жалуючи згуби паволочан, сам.... приняв усю вину на одного себе. А то ж я з чого тсе говорю, як не з приязні моєї?... Тебе жалуючи говорю, тебе люблячи. Жалуй мене, подружечко: жених покидає. 3) Относиться къ кому съ заботливостью, съ любовью, любить, ласкать. Ой ідеш ти, доню, між чужії люде: ой хто ж тебе, доню моя, жалувати буде? Батько наш був дуже добрий: жалував нас обох рівно, і брата й мене. От баба свою дочку й жалує, а дідову все лає, все лає. Чи добре тобі тут, сину? Чи жалують тебе? Лихого нічого жалувати. Був у чоловіка собака; покіль молодим був, дак він його і жалував, а як ізстарівсь, дак він його проганяє. Кинулась нас цілувати, жалувати Катря. 4) Жалѣть, беречь, скупиться. З чужої торби хліба не жалують. Біжи, біжи, королевичу, не жалуй коня. Ганна грошей не жалувала.
Пообсновувати, -вую, -єш, гл. Засновать (во множествѣ).
Припадати, -да́ю, -єш, сов. в. припасти, -паду, -де́ш, гл. 1) Припадать, припасть. Ой скинув чумак свиту і кожух, припадає к сирій землі, теплий зводить дух. Василь аж до землі припадає, — просить. Тепер тута, тепер тута, а завтра поїду, — хтось то буде припадати до мойого сліду. Все дам тобі, коли, припавши, поклонишся мені. Припадать, припасть къ кому, прильнуть. Прийшов козак до світлоньки, — дівчина хорує, припав до личенька, — дівчину цілує. А дітки як очепились за шию мені... як припали вони, то не можна й одхилити од себе. 2) Прилипать, прилипнуть. Гончар мачає праву руку у воду, аби глина не припала до руки. 3) Покрываться, покрыться сверху какимъ либо сыпучимъ тѣломъ (пылью, снѣгомъ). Не жаль мені доріженьки, що пилом припала. 4) Доставаться, достаться. Як ми поділились, то мені припала клуня. 5) Случаться, случиться, приходиться, прійтись. Припало на Різдвяних святках саме їхати до кума. Наоколо містились, де припало, вовхурянці. Голово моя козацькая! Бувала ти у землях турецьких, у вірах бусурменських, а тепер припало на безвідді, на безхліб'ї погибати. 6) Приходиться, прійтись къ чему. припасти до вподо́би, до натури. Понравиться. Робота не важка, саме припала йому до вподоби. — до смаку. Прійтись по вкусу. Обід іще більше припав до смаку. 7) Усердно дѣлать какое либо дѣло. Чіпка так і припадає до хазяйства. 8) Прибывать, прибыть къ чему. К полудній годині до города Січави припав.
Ричати, -чу́, -чи́ш, гл. = рикати.
Спродувати, -дую, -єш, гл. = спродавати.
Спрягатися, -га́юся, -єшся, сов. в. спрягти́ся, -жу́ся, -же́шся, гл.
1) Спрягаться, запрягать, запречь вмѣстѣ, напр. воловъ для пахоты. Як у кого нема на плуг волів, то спрягається з ким. Було в нас два воли, — спряжуться з сусідом
2) Соединяться, соединиться. Був собі котик та півник, да спряглися жить.
