Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

руїна

Руїна, -ни, ж. 1) Развалина. Все осталось, все сумує, як руїни Трої. Шевч. 36. Заплакали б тяжко, бо ви б не пізнали козацької слави убогих руїн. Шевч. 149. 2) Разрушеніе, истребленіе. Чига його голодная погибель, що-день його руїна назирає. К. Іов. 39. 3) Разореніе. Бачили лихі свою руїну. К. Іов. 47.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 85.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РУЇНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РУЇНА"
Галушечка, -ки, ж. Ум. отъ галушка.
Гоно́би́ти, -блю, -биш, гл. 1) Устраивать, дѣлать какъ слѣдуетъ: удовлетворять, доставлять удовольствіе, употреблять на что. Де що не заробе, усе в хазяйство гонобить. 2) Лелѣять. Вона гонобила надію у серці. Мир. Пов. I. 126.
Желіпа́ння, -ня, с. 1) Медленная ѣда. 2) Крикъ, оранье.
Кришеник, -ка, м. Ломтикъ, кусокъ. Чи шматок хліба, чи кільце ковбаски, чи сала кришеник, то все так на столах перед ними й лежить. ЗОЮР. І. 306. Чортів кришеник. Бранное выраженіе. Ном. № 3563.
Несподіяність, -ности, ж. = несподіваність.
Погрюкувати, -кую, -єш, сов. в. погрю́кати, -каю, -єш, гл. Погромыхивать, грохотать, погремѣть (о громѣ, выстрѣлахъ). Ого, кажуть, орачі, та сей не аби як погрюкує... Певно се копитан гусей так. Сим. 218.
Припхати, -ха́ю, -єш, гл. Притащить, принести.
Тілечкий, -а, -е. = тіленький.
Тогдий нар. = тоді. Тогдий забравсі жид та й пішов. Гн. І. 110.
Хорошити, -шу, -шиш, гл. Охорашивать.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РУЇНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.