Аціба́! меж. Крикъ, чтобы отогнать свиней, собакъ.
Бильце, -ця, с.
1) Ум. отъ било.
2) Рамы у люльки. Шовковії вервечки, золотії бильця, срібні колокільця, мальована колисочка. Колихала цілу ніч і бильця з рук не пускала.
3) Часть ткацкаго инструмента, называемаго блят (Cм.)
4) Часть витушки (Cм.)
5) Балочка въ ульѣ, къ которой пчелы прикрѣпляютъ восчину.
6) Часть лозовой корзины: «продольный брусокъ вверху и внизу корзины».
7) Одна изъ частей воротъ.
8) Брусъ въ боронѣ, въ которомъ укрѣплены зубья. Треба було розбірати двоє бильців у бороні.
9) Обручъ въ рыболовномъ снарядѣ, называемомъ хватка.
10) Часть крыши оборога (Cм. оборіг 1) — половинка стропилъ.
Гончаро́вий и ганчаро́вий, -а, -е. Принадлежащій, свойственный горшечнику. Нехай горшки б'ються на гончарову голову.
Загоря́тися, -ря́юся, -єшся, сов. в. загорі́тися, -рю́ся, -ри́шся, гл. 1) Загораться, загорѣться. Юрка одного впустили, а вся хата загорілася. 2) Только сов. в. Вспылить. Як коли загориться, то й хата мала.
Каштанчик, -ка, м. Раст. Dianthus barbatus.
Очухрати, -ра́ю, -єш, гл. = обчухрати.
Підлубник, -ка, м. Кусокъ кожи на задникѣ сапога.
Повикльовувати, -вую, -єш, гл. Выклевать (многое). Горобці що літа повикльовують усе, що він не понасіває.
Позапліскувати, -кую, -єш, гл. Прибить поверхность почвы дождемъ (во множествѣ). Дощі позапліскували землю.
Учалювати, -люю, -єш, гл. Прикрѣплять плотъ на мѣстѣ разгрузки.
