Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

руна

Руна, -ни, ж. = луна 2. Лохв. у. Лубен. у. І зник, пропав той тяжкий голос, тільки руна в яру гула. Шевч. ІІ. 223.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 88.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РУНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РУНА"
Гайдамакування, -ня, с. Пребываніе гайдамакою.
Гінтяй, -тяя, м. = гультяй. Гол. І. 48.
Гро́мик, -ка, м. Ум. отъ грім.
Забезпе́чити Cм. забезпечувати.
Замо́лювати, -люю, -єш, сов. в. замоли́ти, -лю́, -лиш, гл. Замаливать, замолить.
Замрячи́ти, -чи́ть, гл. безл. Заморосить, пойти мелкому дождю.  
Здорові́ти, -ві́ю, -єш, гл. Выздоравливать. Желех.
Побілювання, -ня, с. Побѣлка.  
Попомучитися, -мучуся, -чишся, гл. Помучиться. Нехай трохи попомучиться. Драг. 346.
Тинфа, -фи, ж. = тимфа = пинхва. Тинфу дали оттаку! Чуб. І. 274.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РУНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.