Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

руна

Руна, -ни, ж. = луна 2. Лохв. у. Лубен. у. І зник, пропав той тяжкий голос, тільки руна в яру гула. Шевч. ІІ. 223.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 88.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РУНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РУНА"
Вимивати, -ва́ю, -єш, сов. в. вимити, -мию, -єш, гл. Вымывать, вымыть. Не вимили біле личко слізоньки дівочі. Шевч. 27.
Забійня́, -ні, ж. У колесниковъ при гнутьи ободовъ: столбъ возлѣ пенька, — между нимъ и пенько́м закладывается комлевая часть обода при его загибаніи вокругъ пенька. Вас. 147.
Купання, -ня, с. Купанье.
Люби́ста, -ти, ж. = любисток. ЗЮЗО. І. 126.
Полотняний, -а, -е. = полотенний. У синьому жупанкові, у старих полотняних шароварах. К. ЧР. 8.
Поназивати, -ва́ю, -єш, гл. Назвать (многихъ). Їдного назвав Гавриїлом, другого Михаїлом, — всіх поназивав. Чуб. І. 144.
Роскаюватися, -ююся, -єшся, сов. в. роскаятися, -каюся, -єшся, гл. Раскаиваться, раскаяться. Создав Бог та й роскаявся. Ном. № 8512.
Рудник, -ка, м. Рудокопъ.
Слободний, -а, -е. Свободный. Чуб. І. 165., Ум. слободне́нький, слободнесенький.
Хвилити, -ся, -лю, -ся, -лиш, -ся, гл. = хвилювати, -ся.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РУНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.