Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

руна

Руна, -ни, ж. = луна 2. Лохв. у. Лубен. у. І зник, пропав той тяжкий голос, тільки руна в яру гула. Шевч. ІІ. 223.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 88.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РУНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РУНА"
Бирнак, -ка, м. Палка съ крючкомъ, которою ловятъ овецъ.
Глитання, -ня, с. Глотаніе.
Готу́ля, -лі, ж. Молодая коза. Угор.
Окація, -ції, ж. Акація. Понасажувано... окацій. О. 1862. IV. 70.
Паляничити, -чу, -чиш, гл. Печь паляниці? Встрѣчено въ слѣд. пословицѣ: Так вже його піч спекла, так його паляничить. Ном. № 2131.
Переважувати, -ся, -жую, -ся, -єшся, гл. = переважати, -ся.
Позамочувати, -чую, -єш, гл. Замочить (во множествѣ).
Пустовщина, -ни, ж. Опустѣвшее поселеніе, пустошь.
Цямрочка, -ки, ж. Ум. отъ ця́мра.
Чубица, -ци, ж. = чуб. Вх. Уг. 276.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РУНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.