Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

рунце

Рунце, -ця, с. Ум. отъ руно.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 88.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РУНЦЕ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РУНЦЕ"
Бездітниця, -ці, ж. Бездѣтная женщина. Вх. Зн. 2. К. Бай. 15.
Безувірний, -а, -е. 1) Невѣрный, басурманскій. Оддав його в ярмо поганцям безувірним. К. Псал. 247. 2) Злой, безсердечный. Cм. бузувірний.
Бурак, -ка, м. и пр. Cм. буряк и пр.
Бурштиновий, -а, -е. Янтарный.
Дровни́к, -ка, м. Дровянной сарай.
Зате́мнювати, -нюю, -єш, гл. = затемняти. Затемнює євангельський завіт. К. ПС. 62.
Мимохі́дний, -а, -е. = мимохідень. К. Псал. 187.
Понасуплювати, -плюємо, -єте, гл. Нахмурить (во множествѣ).
Розумець II, -мцю, м. Ум. отъ розум.
Тутеський, -а, -е. = тутешній. Шейк. Вх. Зн. 72.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РУНЦЕ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.