Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

рунце

Рунце, -ця, с. Ум. отъ руно.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 88.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РУНЦЕ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РУНЦЕ"
Бірувати, -ру́ю, -єш, гл. Мочь, быть въ состояніи. Вх. Лем. 392.
Волочка, -ки, ж. = волічка. Канев. у.
Джиджуру́ха, -хи, ж. Кокетка, франтиха. Cм. Чепуруха.
Залі́тувати, -тую, -єш, гл. 1) Остаться на лѣто. 2) Хватить до новаго урожая. Повитрачувились з хліба, з сіна, з соломи, — не залітує, доведеться купувати. Конотоп. у.
Кінва Ii, -ви, ж. соб. Лошади. Бач, скілько кінви пасеться. Зміев. у.
Конопельки, -льок, ж. мн. Ум. отъ коно́плі.
Кормити, -млю, -миш, гл. Кормить. Хлібом кормлють, а стеблом очі колють. Ном. № 4589.
М'ятли́ця, -ці, ж. Раст. = метлиця. ЗЮЗО. І. 110.
Подоїти, -дою́, -їш, гл. Подоить. Іди, корови дій, що від батька нагнала. — Я ті подою, що в тебе застала. Чуб.
Самодержавець, -вця, м. Самодержець. Шевч. ІІ. 245.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РУНЦЕ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.