Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

надягати

Надяга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. надягти́, -гну́, -неш, гл. Надѣвать, надѣть. Став він свиту надягать. Гліб. 46.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 487.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАДЯГАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАДЯГАТИ"
Білошка, -ки, ж. 1) Порода бѣлыхъ круглыхъ сливъ. Вх. Лем. 392. 2) Шутливо: кофе съ молокомъ. Засолодити вам білошку? Вх. Зн. 3.
Бурмоситися, -шуся, -сишся, гл. Дуться, показывать недовольство. Желех.
Вистругати Cм. вистругувати.
Князювання, -ня, с. Княженіе.
Облічитися, -чу́ся, -чишся, гл. Сдѣлать разсчетъ. Пив, гуляв цілий тиждень, а як облічився з шинкарем, то й нічим заплатити.
Перекидатися, -даюся, -єшся, сов. в. переки́нутися, -нуся, -нешся, гл. 1) Перебрасываться, переброситься, перекидываться, перекинуться. Кину через тин камінь, а він і не перекинувся, по сей бік упав. 2) Опрокидываться, опрокинуться. Човен перекинувся. 3) Перекидываться, перекинуться, кувыркаться, перекувыркнуться. Дівча гуляє на приспі і Рябко перекидається перед ним. Г. Барв. 214. 4) Переходить, перейти (на чью сторону). Од своїх одкинувся, до чужих перекинувся. Перекинулись до поляків такі українські велетні, як Жовковські, Ходкевичі. Морд. II. 7. 5) Переправляться, переправиться, переѣхать. Дайте нам човна, ми тільки перекинемось на той бік. Не забаришся через жита перекинуться. 6) Смѣняться, смѣниться, перебывать. По Хмельницькому уже три гетьмани перекинулось. 7) Превращаться, превратиться во что, оборотиться. Ото змій перекинувся голкою. Рудч. Ск. І. 122. Чорт перекинувсь чоловіком. Мнж. 128. Багатирь... перекинувсь мухою. Рудк. Ск. II. 93. 8) Перемѣнять, перемѣнить (одежду). Спідничина та одним одна і в свято нічим перекинутись. Черниг. у.
Розбірати, -ра́ю, -єш, сов. в. розібрати, -беру, -реш, гл. 1) Разбирать, разобрать на части, разлагать на составныя части. Твою хату (будуть) розбірати. Чуб. ІІІ. 450. Шинкарочко молода, давай меду і вина, пиши гроші на стіну. Ой як стіну розбереш, тоді гроші побереш. Чуб. V. 917. Люде піч розберуть. Ном. № 10569. 2) Разбирать, разобрать, разнести по качеству или назначенію вещи, разсортировать. Одомкнув скриню і все таки мовчки став розбірати. Що їм відкладає, що особо одбірає. Кв. І. 15. 3) Разбирать, разобрать, расхватать. Зосталось сім сиріточок малюсіньких, і як їх стали люде розбірати, то й вона хлопчика.... взяла у прийми. Кв. І. 199. А нуте, пани молодці, казав він, роскидаючи броню на долівці, — розбірайте у кого нема. Стор. МПр. 115. 4) Разбирать, разобрать, различать, разсматривая. Довго я не хотів їсти сирого мяса; да вже як привик, тоді вже й не розбірав. Грин. І. 46. Не розбіра, їсть усіх, їсть і дівчаток, і хлопчиків. Шевч. 309. Часом вони любили не розбірати своєї і чужої одежі. Левиц. Пов. 6. 5) Раздѣлывать, раздѣлать тушу. Піймав ту свиню, заколов та й ну розбірати. Мнж. 149. 6) Разбирать, разобрать, понимать, понять, взять въ толкъ. Буду слухати, що мені казатимеш, буду й сама розбірати. Кв. І. 167. Що воно означа? Нехай письменні розберуть. Стор. МПр. 167. 7) Раздѣвать, раздѣть. Увечері кличуть: «Іди до панночки — розбірати». МВ. (О. 1862. III. 38). 8) Разбирать, разобрать, пронимать, пронять, начать дѣйствовать. Пропасницю лічать так: як тільки вона почне розбірать чоловіка.... Чуб. I. 119. Ой уже мою та головоньку та хміль розбіра. Чуб. V. 919. Радюка почала розбірати злість. Левиц. І. Його дуту туга розбіра. Г. Барв. 138.
Станов, станви, ж. = станва. Вх. Зн. 66.
Тюгукати, -каю, -єш, гл. = тюкати. Шейк.
Цвіркотати, -кочу, -чеш, гл. = цьвірінькати. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАДЯГАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.