назирити

Нази́рити, -рю, -риш, гл. Насмотрѣть, усмотрѣть. Назирив він коненя на ярмарку. Рудч. Ск. II. 175. Стемніло. Назирив я в полі — огонь кладуть хлопці, ночують. К. (О. 1861. IV. 151).

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 489.

Випадкові слова

Суперечка, -ки, ж. Ум. отъ суперека.

повністю...

Роз'єднувати, -ную, -єш, сов. в. розєдна́ти, -на́ю, -єш, гл. Разъединять, разъединить.

повністю...

Дозбіра́ти, -ра́ю, -єш, гл. Окончить собирать. Підожди, ось дозбіраю остатні яблука, то й підемо.

повністю...