Воловина, -ни, ж. Воловье мясо. Не буде вже, каже пан, — ні різать, ні їсти тієї воловини.
Забу́дько, -ка, м. Забывчивый человѣкъ. Який же з тебе забудько, хлопче.
Китиця, -ці, ж. 1) Кисть (у платья, ковра, сбруи и пр.) 2) Кисть изъ сросшихся вмѣстѣ нѣсколькихъ орѣховъ. 3) Снопъ соломы, связанный съ того конца, гдѣ колосья, и употребляемый для соломенныхъ кровель. Cм. кулик. 4) Букетъ цвѣтовъ. 5) Гора, только на вершинѣ покрытая снѣгомъ. Ум. китичка. Хусточка у пояса мережувана і з вишитими орлами і ляхівка з під плахти вимережувана і з китичками.
Кося, -сі, ж., дѣтск. Лошадка. Ти до неї: косю-косю! а вона і голову дере.
Ламання, -ня, с.
1) Ломъ, разломъ, ломаніе, разламываніе.
2) Нарушеніе, несоблюденіе. І в ламанні свого слова попадуться нечестиві. К. Псалт. 135.
3) Ломота. Ламаня ма в кістю.
Милі́н, -на, м. Рукоятка у ручной мельницы.
Поласуватися, -суюся, -єшся, гл. Польститься. Поласується на баранця да й зловить його.
Потужавіти, -вію, -єш, гл. Сдѣлаться тверже (напр. о кочняхъ капусты, о землѣ высыхающей послѣ дождя).
Проволоводити, -джу, -диш, гл. Затянуть, замедлить.
Уже нар. Уже, ужъ. Іди зіма до Бучина, бо вже ти нам докучила. Така вже вдача собача. А вже ж! Конечно. А повінчаємось у неділю? — А вже ж. А що вже. Что же касается до. А що вже Василько — тихий, сумний. То вже ж. И вотъ. То вже ж Хмельницький до козаків приїзжає, словами промовляє. То вже ж один козак лугом біжить, коли дивиться на кущ, аж кущ дріжить.
