Гучо́к, -чка́, м. 1) Загонщикъ при облавѣ. 2) Игрушка: волчокъ. 3) Особаго рода игрушка изъ кости. 4) = Гупало 2. 5) Насѣк. = Бурчало. Cм. Гук 3. знач. и слѣд.
Зві́дник, -ка, м. Обманщикъ.
Мля́вість, -вости, ж. Вялость, слабость.
Перепалювати, -люю, -єш, сов. в. перепалити, -лю, -лиш, гл. 1) Сжигать, сжечь. Перепалив, попілець на море пустив. 2) Пережигать, пережечь. Взявся леміш чоловікові кувать, та багато заліза... перепалив. 3) Слишкомъ сильно нагрѣвать, нагрѣть, натопить. Перепалила піч так, що й хліб погорів.
Подубіти, -біємо, -єте, гл.
1) Окоченѣть. Руки подубіли.
2) Замерзнуть, умереть, замерзнувъ. Діти ж голі... подубіли на морозі.
Полюдськи, полю́дському, полю́дську, нар. Какъ слѣдуетъ, какъ принято. І матері поможе в чому, і до мене полюдськи заговорить. У тебе все не полюдському. В Луцку все не полюдську: навколо вода, а в середині біда.
Троп, -пу, м. Въ выраж.: у троп — рысью. Кінь іде у троп.
Тупцювати, -цю́ю, -єш, гл.
1) Ходить, топая, ступать, топтаться.
2) — коло кого. Ухаживать.
Хаптурницький, -а, -е. Принадлежащій, свойственный халтурнику.
Хоркотливий, -а, -е. = гаркавий.
