Відважуватися, -жуюся, -єшся, сов. в. відважитися, -жуся, -жишся, гл. 1) Отвѣшиваться, отвѣситься. 2) Отваживаться, отважиться, осмѣлиться, рѣшиться. От я не відважуся сказати йому. Давно вже хотів він признатись, що жонатий, та не признававсь. Далі одважився: треба!
Дриз, -за и -зу, м. Хворостъ. Нема́ ні дри́за, -зу. Нѣтъ ни прутика. нѣтъ ничего.
Дубо́чок, -чка, м. Ум. отъ дуб.
Замо́вча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Замолчать. Да й усі мовчки замовчали. Лучче замовчім, ніж закричім.
Кура 2, -ри, ж. Курица. На Юра сховається в житі кура. Жура кудкудаче. Моя кура жовто-бура, ще й чубок, і на правій ніженьці мотузок. Кури сокочуть, у міх не хочуть. Усі кури на сідалі.
Моли́товка, -ки, ж. Ум. отъ молитва.
Окописько, -ка
Скляр, -ра, м. Стекольщикъ.
Тесати, -шу́, -шеш, гл. Тесать, вытесывать. Хоч і кілля теши на голові.
Хаща, -щі, ж. Лѣсъ, чаща.
