Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дикція

Ди́кція, -ції, ж. Дикція, чтеніе. Розмовляв Шевченко широко про свою поему «Ів. Гус», почитуючи гарною дикцією своєю деякі місця. К. XII. 21.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 383.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИКЦІЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИКЦІЯ"
Дрант, -ту, м. = дрантя. Вх. Лем. 411.
Клишаво нар. Косолапо. Клишаво йде. Н. Вол. у.
Меті́льник, -ка, м. Метельщикъ. Метільники хату замітають. Харьк. у.
Перебутний, -а, -е. Преходящій.
Пилюка, -ки, ж. = пилюга.
Пофальшувати, -шую, -єш, гл. Поддѣлать (во множествѣ). К. Кр. 34.
Ужгнути, -ну, -неш, гл. Ударить. Вх. Лем. 397.
Узайві нар.бути. Быть лишнимъ, не быть въ числѣ чего. Привезли і мого таки брата до прийому, бо вже записаний, а я взайві. Г. Барв. 102.
Фалда, -ди, ж. 1) Складка. Желех. 2) Зарубка на концѣ песта къ сукновальнѣ. Мик. 481. Cм. хвалда.
Хвиґу́ра, -ри, ж. 1) Фигура. 2) Крестъ на дорогѣ. Чуб. І. 186. Іде насеред роздорожжя, де три дорогії сходяться і де є три фигури. Драг. 56.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДИКЦІЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.