Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дикція

Ди́кція, -ції, ж. Дикція, чтеніе. Розмовляв Шевченко широко про свою поему «Ів. Гус», почитуючи гарною дикцією своєю деякі місця. К. XII. 21.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 383.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИКЦІЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИКЦІЯ"
Бондаренчиха, -хи, ж. Жена сына бочара.
Виношати, -шаю, -єш, гл. = виносити. А свекорко похожає, нагаєчку виношає. Грин. ІІІ. 307.
Вихолоняти, -няю, -єш сов. в, вихолонути, -ну, -неш,, гл. Охлаждаться, охладиться, остывать, остыть. Нехай вихолоняє борщ. Волч. у. Вода вихолола.
Вщ... Cм. ущ...
Ґарґа́ра, -ри, ж. Сердитая, бранчивая баба. Стара ґарґара. Ном. № 13620. Cм. Гаргара.
Жура́х, -ха, м. Испорченное жу́ра. Cм. журашин. АД. II. 63.
Кумка, -ки, ж. Ум. отъ кума́.
Отчина, -ни, ж. = отчизна 1. Чуб. V.
Пузирь, -ря́, м. Пузырь.
Труситися, -шуся, -сишся, гл. Трястись, дрожать. Осичина тим труситься, що на її Скарійот повісився. Ном. № 316. Годі, бабо, труситися та лякатися. Стор. МПр. 156.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДИКЦІЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.