Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

диковинний

Диковинний, -а, -е. = Дивовижний. Сталось щось надзвичайне, диковинне, таке, чого ніколи не буває. Ном. стр. 288. № 7910.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 383.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИКОВИННИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИКОВИННИЙ"
Варвар, -ра, м. Варваръ. Левиц. Пов. 316.
Вдовіти, -ві́ю, -єш, гл. = удовіти.
Дово́дець, -дця, м. Доказатель.
Допомо́га, -ги, ж. Помощь, пособіе. Грин. II. 38. Тільки озвешся, руку потягне і допомогу дасть. К. ЧР. 398. Я тобі буду в допомозі. Грин. II. 32.
Качковал, -лу, м. Родъ овечьяго сыра.
Маршля́к, -ка́, м. Родъ черной краски (у гончаровъ). Канев. у.
Наже́брати, -раю, -єш, гл. Добыть нищенствомъ, напросить милостыни.
Пудно нар. Страшно. Вх. Зн. 57.
Сердечина, -ни, об = сердега.
Шморгавка, -ки, ж. = терниця. Шух. І. 147.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДИКОВИННИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.