Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

димкарь

Димка́рь, -ря́, м. Выбойщикъ, набивающій выбойку. Гол. Од. 58.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 384.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИМКАРЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИМКАРЬ"
Бервено, -на, с. Бревно, колода. Лохв. у. У людей бачиш запороху в оці, а в себе і бервена не бачиш. Чуб. І. 273.
Вихитуватися, -туюся, -єшся, гл. Покачиваться. Замість щоб робити, вона на гойдальці вихитується.
Го́стик, -ка, м. Ум. отъ гість.
Жемчужи́на, -ни, ж. Жемчужина.
Наду́матися, -маюся, -єшся, гл. Задумать, надуматься. Надумалась іти в Київ. МВ. І. 22.
Ободувати, -ду́ю, -єш, гл. Выгинаться ободомъ. Мнж. 187.
Ознобитися, -блю́ся, -би́шся, гл. Простудиться. Вх. Зн. 43.
Перелюбець, -бця, м. Прелюбодѣй. Краде злодій — помагаєш, з перелюбцем накладаєш. К. Псал. 119.
Позавірчувати, -чую, -єш, гл. Обмотать замотать (во множествѣ). Жінки позавірчувані хустками чи намітками. Левиц. І. 330.
Пообганяти, -ня́ю, -єш, гл. 1) Обогнать (многихъ). 2) Отогнать (многихъ).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДИМКАРЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.