Буркувати, -ку́ю, -єш, гл.
1) Мостить (камнемъ). Зробив.... бурковану дорогу.
2) Ворковать. На калині зозуля, вона не кує — буркує.
Вересень, -сня, м. Сентябрь (мѣсяцъ).
Ґальо́н, -ну, м. Галунъ, позументъ.
Лопа́та, -ти, ж. 1) Лопата для копанія, пересыпки сыпучихъ тѣлъ. Ніхто не розлучить, ні світ, ні зоря, хиба нас розлучить сирая земля, заступ, лопата, земляная хата. З одного дерева і хрест, і лопата: хрестові ся кланяють, а лопатою нечисть відкидають. Лопатами віяли. Лопата дерев'яна або залізна. 2) Лопата пекарная. Химка й хазяйка, та лопати нема. Ум. лопатка, лопатонька, лопаточка.
Помічник, помішни́к, -ка, м. Помощникъ. Попереду йшов Щука з своїм помішником паном Підпольським.
Римарь, -ря, м. Шорникъ. Cм. лимарь.
Утішний, -а, -е. Веселый, пріятный. Що то за втішні та швидкі тії харьківські молодиці. Такий утішний, гей би мене на сто коней посадив був.
Шевлія, -лії, ж. = шавлія. Ум. шевлієнька, шевлієчка. Шевлієньку сажу.
Шкодливий, -а, -е. 1) = шкідли́вий. Шкодливий тхір.
2) Часто творящій проказы.
Шульга, -ги, ж.
1) Лѣвая рука и нога. Коли пішком — то марш шульгою, коли верхом — гляди ж, правою щоб шкапа скочила вперед.
2) Лѣвша.
3) Раст. Uiskum album L.
