Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дивота

Диво́та, -ти, ж. 1) Удивленіе. 2) Удивительная вещь. То не дивота, що до чарки охота.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 382.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИВОТА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИВОТА"
Бірмак, -ка, м. Трезубыя вилы. Херс.
Вішатися, -шаюся, -єшся, гл. Вѣшаться. З тої досади узяв мотузок і пішов вішатися.
Докрути́тися, -чу́ся, -тишся, гл. Довертѣться, докружиться, докрутиться.
Закуси́ти Cм. закушувати.
Запа́рка, -ки, ж. 1) Ум. отъ запа́ра. 2) Пойло для скота изъ запаренныхъ отрубей. 8) запарки дати. Высѣчь.
Маляско́вий, -а, -е. Изъ свекловичной патоки. Маляскова горілка.
Оправа, -ви, ж. 1) Оправа, обдѣлка. Окунь перекинувся ґранатовим перснем у золоті оправі. Рудч. Ск. II. 113. 2) Переплета.
Плетеник, -ка, м. Крендель. Угор.
Покидище, -ща, с. = покидько, покидька. Чия вона? — Ет, чия там! — покидище. Козел. у. Слов. Д. Эварн.
Щедро нар. Щедро; въ изобиліи. К. Псал. 296.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДИВОТА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.