Брьохнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ брьохати. 1) Упасть, шлепнуться. Так і брьохнув у воду. Об землю брьохнув, засовав ногами і пропав. 2) Швырнуть, оросить, ударивъ обо что. Брьохнув оберемок об землю.
Гиль! меж. = гиля. Гиль, мої гуси, вуть, мої ушки. гиль-гу и употребляется какъ существительное въ значеніи: околесица, чушь. Прийшов отой брехун, як заніс гиль-гуси.
Ло́сенько, -ка, с. Ум. отъ лось.
Перебанити, -ню, -ниш, гл. Перемыть, вымыть вновь.
Пищок, -щка, м. Часть чубука, которую берутъ въ ротъ.
Погубляти, -ля́ю, -єш, сов. в. погубити, -блю́, -биш, гл. Губить, погубить. Як ті душі погубляють, так сі людське тіло. Не поберігши тіла і душу погубиш.
Посіятися, -сіюся, -єшся, гл.
1) Посѣяться, засѣяться. Полем розстелися (ниво), та посійся добрим житом.
2) О волосахъ: разсыпаться. Очіпок зовсім звис на очі, волосся посіялось.
Присцяти, -цю́, -циш, гл. О теленкѣ: пососать корову, такъ что она послѣ этого даетъ себя доить. Відьма... доїла, доїла, аж поки та не стала давати молока; тоді вона зробилась телям, присцяла корову і вп'ять стала доїти.
Простягання, -ня, с. Протягиваніе.
Харний, -а, -е. Чистый, опрятный.
