Безум, -му, м. Безуміе.
Геркотати, -кочу, -чеш, гл. = ґерґотати.
Діл I, до́лу, м. 1) Низъ, долина. Як летіла ворона догори, то й кракала, а як на діл, то й крила опустила. Нет мене, сивий коню, горами, долами. 2) Полъ земляной. Як мертва на діл повалилась. До-до́лу. На полъ, на землю, до земли. Зсади хлопця до-долу. До-долу верби гне високі. Склонив головочку низько до-долочку. Крикнув Швачка та на осаулу: із коней до-долу! Долина глибока, калина висока, аж до-долу віття гнеться. Ісус, нахилившись до-долу, писав пальцем. Ум. Доло́к, до́лонько, до́лочко.
Звіря́чий, -а, -е. Звѣрскій, звѣриный.
Злодій, -дія, м.
1) Воръ. Казали їй руки ізв'язати; посадили між злодіями, між убійниками, молоду та добру. Не так лютує голий злодій, коли не має що украсть, як наш латин тут розгнівився. Хто перелазить в кошару, той злодій. Не піймавши, не кажи злодій.
2) Раст. = гречка дика.
3) Нас. короѣдъ, Bostrychus.
Карбувати, -бу́ю, -єш, гл.
1) Нарѣзывать, дѣлать нарѣзы.
2) Рѣзать, сѣчь. І тих двох братів порубали, тіло козацьке карбували.
3) Анатомировать. На другий день лікарь її карбував, — каже: вмерла.
4) Замѣчать, ставить въ счетъ. Дивиться господарь скалубиною, що робить жовнір з господинею; дивиться, дивит, а все карбує, на свою жіночку дрючок готує. Отсюда переносно: давать въ долгъ. Мусить гаспедська Настя (шинкарка) карбувати тобі.
Мо́шечка, -ки, ж. Ум. отъ мошка.
Нави́діти II, -джу, -диш, гл. Насмотрѣть, усмотрѣть. А в печі пироги кипіли, а його очі навиділи.
Осмалюватися, -лююся, -єшся, сов. в. осмали́тися, -лю́ся, -лишся, гл. = обсмалюватися, обсмалитися.
Скитальник, -ка, м. Скиталецъ. Ум. скита́льничок. Мій таточку, мій скитальничку! Ви наскитались, ви нагорювались.
