Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

димниця

Димни́ця, -ці, ж. 1) = Димарь. 2) = Димна. Ум. Димничка. Вх. Лем. 409, 410.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 384.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИМНИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИМНИЦЯ"
Бабачо́к, -чка́, м. Ум. отъ баба́к.
Високославний, -а, -е. Прославленный. Високославні герої. К. Дз. 23.
За́вкри́вдно нар. Обидно. Завкри́дно йому, що в нього нема. Камен. у. Тому за́вкридно, що він сіяв, а той узяв хліба дві копи. Н. Вол. у.
Келиця, -ці, ж. Кисть, украшающая шляпу парня галицкаго Покутья. Kolb. І. 30.
Клейгов! меж. Восклицаніе гуцульскихъ древосѣковъ: берегись! Шух. І. 179. Cм. кінатов.
Ми́мря, -рі, об. = мимрій.
Перепитуватися, -туюся, -єшся, гл. Спрашивать другъ друга. Стали вони перепитуватись між собою, хто б з них був, що се має зробити. Єв. Л. XXII. 23.
Скепати, -па́ю, -єш, гл. = скіпати.
Соннивиця, -ці, ж. = сонливиці. Мил. 34.
Циця, -ці, ж. Дѣтск. = ци́цька. Ум. ци́цінька, цицуня.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДИМНИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.