Ковбота, -ти, ж. Яма въ болотѣ, рѣкѣ. Cм. ковбаня.
Межи́ Cм. меж.
Наріка́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. наректи, -речу, -че́ш, гл. Соверш. видъ употребляется только при двухъ первыхъ значеніяхъ. 1) Называть, назвать. Своє дитя без сорома байстрям нарікає. 2) наречено. Назначено, суждено. Та вже коли наречено емірати, і знахури не відшепчуть. 3) Горевать, сѣтовать. Потім будеш нарікати, що з бідною оженивсь. 4) Попрекать, упрекать. Не вспів отець і мати за молодого сина подружжя поняти, — а зараз стане (син) хлібом-сіллю нарікати. Ой мені батько так нарікає. Жінка вже поприбірала, кленучи чоловіка та нарікаючи. 5) — на кого, на що. Жаловаться, роптать. Ми своїх будем жен наущати, щоб на тебе не нарікати.
Підсередушний, -а, -е. = підсередульший. Підсередушна (сестра) вибила в двері.
Побридки, -док, ж. мн. Бродяжничество, броженіе. Оце немає сучки Оленки! пішла, мабуть, на побридки.
Позанехаювати, -хаюю, -єш, гл. = позанедбовувати.
Послизти, -ну, -неш, гл. 1) Сдѣлаться скользкимъ, покрыться слизью. Послизло сало. Уже м'ясо послизло. 2) Исчезнуть, пропасть (о многихъ). Щоб люде всі, що при Енеї, послизли. Злії духи, так як мухи, всі уже послизли.
Прискакати, -чу́, -чеш, гл. Прискакать.
Розмножити, -ся. Cм. розмножувати, -ся.
Устрягти, -гну, -неш, гл. Всунуться, застрять. Встряг старий у солому по самі пахви.
