Білити, -лю, -лиш, гл. 1) Бѣлить; окрашивать въ бѣлый цвѣтъ. У суботу білю хату. шити-білити — завтра великдень. Значитъ то же, что русское: коли на охоту ѣхать, тогда собакъ кормить. білити шкіру. При выдѣлкѣ кожи: натирать мѣломъ. 2) О полотнѣ: дѣлать бѣлымъ, бѣлить (на. солнцѣ). Я вас пряла, ночей не досипала, білила вас в зеленім лузі. На тихім Дунаї під крутим берегом там господиня різи білила. біль білити. Cм. і. біль. 3) Убѣлять (умывая). Дівка Катерина личенько білила. 4) Лудить.
Бормотіти, -чу́, -ти́ш, гл. О евреяхъ: то-же, что и джерготати. Жиди бормотіли.
Відти нар. Оттуда. Бодай туди не дойшло і відти не прийшло.
Господа́ричок, -чка, м. Ум. отъ господарь.
Гряді́ль, -ля, м. = Граділь.
Латинець, -нця, м. Католикъ. 9. Мій отець із русина в латинця обернувся.
Поприбірати, -ра́ю, -єш, гл. Прибрать. І в хаті, і в дворі поприбірала, аж глянути любо.
Руський, -а, -е. 1) Въ Галиціи и Буковинѣ: малорусскій, украинскій.
2) Великорусскій. Пісня народня, як українська, так і руська.
3) Великороссы.
Служниця, -ці, ж. = служебка. Ум. служни́ченька. Виводить він служниченьку, найвірнішу ключниченьку. Сварилися дві дівки, служниці на попівстві.
Стаскати, скаю, -єш, гл. Встащить, снести. Стаскав його жид і на ту гору.
