завоняти
Завоня́ти, -ня́ю, -єш, гл. Завонять. Не воруши, бо завоняє.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 21.
Том 2, ст. 21.