Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

заволочувати

Заволо́чувати, -чую, -єш, сов. в. заволочи́ти, -чу́, -чиш, гл. Бороновать, забороновать послѣ посѣва. Посіяла та й заволочила, а заволочивши, та й Бога просила: зроди, Боже, ту яру пшеницю. Мет. 357.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 21.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАВОЛОЧУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАВОЛОЧУВАТИ"
Бісота, -ти, ж. Власть нечистой силы; волшебство, колдовство. Бѣл.-Нос.
Борг, -гу, м. Кредитъ, долгъ. Борг умер, зачекай не жиє́: хто не має грошей, най не п'є. Ном. № 10615. боргом. Въ долгъ. Боргом мені жид дасть тютюну. Камен. у. на борг брити = набір брати. Бо вже на борг хлоп не хочет горілоньку брати. Гол. ІІІ. 212.
Виходжати, -джаю, -єш и виходжувати, -джу, -диш, гл. Выходить, выступать. Вх. Уг. 231. Корсунський полковник із намету виходжає, до козаків стиха словами промовляє. Дума.
Досми́кування, -ня, с. Додергиваніе.
Позакаламучувати, -чую, -єш, гл. Замутить (во множествѣ).
Росповістувати, -ту́ю, -єш, гл. = росповісти. Вони росповістували єму. Гн. II. 230.
Русинка, -ки, ж. Русинка, малороссіянка.
Самодруг, -гого, м. Вдвоемъ пребывающій, самодругъ. Вх. Зн. 62.
Соромитися, -млюся, -мишся, гл. Стыдиться, конфузиться. Бо я вже й Бога не боюсь і не соромлюся людей. Шевч.
Терпкий, -а́, -е́ Терпкій. Груші, та такі терпкі та кислі. Рудч. Ск. II. 24., Ум. терпке́нький.  
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАВОЛОЧУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.