Ваговий, -а, -е. 1) Продающійся на вѣсъ. Одібрав він миску слив вагових. Сталась йому причина — вагова сіль прибила. Сіно вагове. 2) Вѣсовой. 3) ваговий дрюк, дрючок. Шесть для поднятія воза при подмазкѣ колесъ.
Вихорити, -рю, -риш, гл.
1) Вихрить, крутиться вихремъ. Вітер.... рвав сніг з землі, крутив його на всі боки, вихорив. Буря завіяла, метучи цілі гори снігу по землі, вихорючи, немов густу кашу у повітрі.
Гармидерування, -ня, с. Дебоширство.
Заверта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. заверну́ти, -ну́, -неш, гл. 1) Заворачивать, заворотить; поворачивать, поворотить. Дике утя... завернуло під крильце головку та й куняє на озерці. Уже коники запряжені і возики завернуті. 2) Заходить, зайти по дорогѣ. Хто б не завернув на двір, або не зайшов у хату, — є кожному горілки чарка. І в хутір лихо завернуло, і сліз чимало принесло. 3) Ворочать, воротить. Завертіла миленького, завертала: ой вернися, мій миленький, завернися. Там пасла гуси дівчина молода. — «Покинь, дівчино, гусоньки завертати». Жолніри, що йшли слідком, завернули собак. 4) Приглашать, пригласить зайти, запрашивать, запросить. Оттоді-то удова не убогою себе мала, всіх козаків у двір завертала. 5) Возвращать, возвратить что. Заверну все твоє. 6) Оскоплять, оскопить (животное). 7) — го́лову, мо́зок (кому). Оглуплять, одурять (кого). Не тієї освіти, що серце сушить і голову завертає. Чаще безлично: заверну́ло го́лову, мо́зок (кому). Одурѣлъ (кто). 8) заверну́ти ніс. Заважничать.
Зала́плювати, -люю, -єш, сов. в. зала́пити, -плю, -пиш, гл. У плотниковъ: соединять концы бревенъ. Оце тільки ми підвалини залаплювали, а тепер візьмемось за дошки.
Звонки́, -ків, м. мн. Бубны, бубновая масть.
Півчварти числ. Двѣ съ половиной (при сущ. ж. p.). Шукали, гляділи і півчварти неділі.
Пообстелювати, -люю, -єш, гл. То-же, что и обстелити, но во множествѣ.
Порнути, -ну́, -не́ш, гл.
1) = пірнути. Я на дно порну і сіти порву.
2) Пырнуть, кольнуть. Він його як порне списом.
Примітити Cм. примічати.