Богобоязливо, богобоязно, нар. = Богобійно.
Гагакання, -ня, с. Вскрикиваніе, громкій говоръ.
Дяконі́вна, -ни, ж. Дочь діакона.
Зелі́нка, -ки, ж. У горшечниковъ: зеленая мѣдная краска.
Пеститися, -щуся, -стишся, гл. Нѣжиться. Добре ся там пестити, де піч велика і є кому варити.
Пльондрований, -а, -е. Въ нѣсколько этажей. Довгий пльондрований дім.
Потуга, -ги, ж. 1) Сила, мощь. Царство Боже прийде в потузі. Перемогла б нечисту силу ти пречистою потугою своєю. 2) Военная сила, войско. Та підтягай, малий джуро, та попруги стуга, бо буде ж нам, малий джуро, велика потуга. А я ляхів не боюся і гадки не маю, за собою великую потугу я знаю, іще й орду татарськую веду за собою. 2) потугу чути. Предчувствовать бѣду (отъ какой либо силы). Не лай мене, — каже кінь, — як мені не вбиваться (в землю), коли я потугу чую. — Яку ж ти потугу чуєш? — пита хлопець. — А таку: як насипле мати тобі борщу, то ти не їж та за вікно вилий, бо як попоїси, то більш тобі не жить. Ум. потугонька. Десь на свою головоньку потугоньку чую.
Рамінник, -ка, м. Кожаный поясъ. Cм. ремінник.
Спрятно нар. Бережно. Я сиву шапку спрятно носив: як дощ, то під хустку.
Сторічний, -а, -е. Столѣтній.
