Зати́кати, -ка́ю, -єш, сов. в. заткну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Затыкать, заткнуть (отверстіе). Я такими дурнями верхи затикаю. Проїв дірку у бичка, з середини все виїв, а туди горобців напустив і соломою заткнув. 2) Затыкать, заткнуть за что либо. Заток сопілку за пояс. 8) Втыкать, воткнуть, водружать, водрузить. Затикають з одного боку на човні бунчук, з другого прапор.
Напі́й, -по́ю, м. Напитокъ. Ой куме мій молодий, то ваш напій дорогий. Я го буду тим вітати, тим напоєм частувати.
Неофит, -та, м. Неофитъ. Не неофит новий, а апостол великого Христового слова.
Пензльований, -а, -е. Рисованный масляными красками. Встрѣчено у Кулиша: Полотно пензльоване.
Повіджимати, -ма́ю, -єш, гл. Постирать бѣлье (во множествѣ). Повіджимали дівчата сорочки.
Стернити, -ню́, -ни́ш, гл. Управлять рулемъ.
Судебник, -ка, м. Человѣкъ, въ своихъ разговорахъ осуждающій кого либо.
Талалайко, -ка, м. = талалай. Ой за білим частокілом талалайко скаче.
Тіпатися, -паюся, -єшся, гл.
1) Дрожать, трястись, судорожно подергиваться; о сердцѣ: сильно биться. Розмордувавсь, роспаливсь, аж губи тіпаються. у. Тіпається индик після того, як голова одрубана. Тіпалось серце в Мирона.
2) Съ измѣн. удареніемъ: тіпатися. О коноплѣ, льнѣ: трепаться для очищенія отъ кострики.
Тупоходий, -а, -е. О лошади: имѣющій медленный шагъ. Кінь тупоходий.
